1В13
1В13 | |
---|---|
1В13 в історико-культурному комплексі «Лінія Сталіна»[ru] | |
Тип | Машина старшого офіцера батареї |
Походження | СРСР |
Історія використання | |
На озброєнні | із 1972 |
Оператори | СРСР Росія Україна |
Війни | Друга російсько-чеченська війна Російсько-українська війна (з 2014)[1] Російське вторгнення в Україну (2022)[2] |
Історія виробництва | |
Виробник | СРСР Росія |
Виготовлення | із 1972 |
Характеристики | |
Вага | 14,8 т |
Довжина | 7475 мм |
Ширина | 2850 мм |
Висота | 2940 мм |
Обслуга | 6 осіб |
Десант | 3 особи |
Дальність вогню | |
Максимальна | 3,5 км |
Приціл | ПВ-1, ДСП-30 |
Броня | протикульова |
Головне озброєння | 1 × 12,7-мм ДШК-М або НСВТ |
Двигун | |
Підвіска | індивідуальна, торсіонна |
Дорожній просвіт | 400 мм |
Операційна дальність | 500 км |
Швидкість | шосе: 61,5 км/год бездоріжжя: 26-32 км/год на плаву: 5-6 км/год |
Прохідність | підйом: 35 град. |
1В13 у Вікісховищі |
Машина 1В13 (за класифікацією НАТО — ACRV M1974/1) — радянська та російська машина старшого офіцера батареї комплексу засобів автоматизованого управління вогнем самохідної артилерії 1В12 «Машина-С».
Опис конструкції
Машина 1В13 комплексу 1В12 створена на базі шасі МТ-ЛБу. Розміщується на опорному пункті батареї на місці, що забезпечує зручне управління, для управління вогневими взводами. Вирішує завдання визначення координат вогневої позиції, орієнтує артилерійську систему в основному напрямку, приймає дані для стрільби на САУ від командно-штабної машини дивізіону 1В16 і здійснює контроль установок прицільних пристроїв по радіо або проводових каналах зв'язку. Також машина 1В13 підтримує зв'язок з командиром артилерійської системи, командиром артилерійського дивізіону, начальником штабу та командиром артилерійської батареї.[3] У машині є 3 запасні місця. До складу екіпажу машини входять 6 осіб[4]:
- механік-водій
- оператор-топогеодезист
- радіотелефоніст
- старший радіотелефоніст
- командир відділення — обчислювач
- старший офіцер батареї.
Броньовий корпус та башта
Корпус машини цільнозварний і повністю герметичний, виконаний з броньової сталі. Захищає апаратуру та екіпаж від впливу радіоактивного пилу, куль та уламків. У правій та лівій площинах корпусу знаходиться апаратне відділення, в якому встановлено два паливні баки. У середній частині корпусу встановлено двигун. Від апаратного відділення двигун відгороджений звуко- та теплоізоляційними перегородками.[5]
Відділення управління має два ряди сидінь. Перший ряд сидінь розміщує механіка-водія, командира відділення та радіотелефоніста. Другий ряд місць запасний, на них може бути розміщений десант. В апаратному відділенні розміщуються три сидіння для старшого офіцера батареї, старшого радіотелефоніста та оператора-обчислювача, сидіння старшого офіцера батареї має можливість повороту на 180°.[4]
Перед робочим місцем старшого радіотелефоніста розташований столик у нерухомій частині якого закріплений польовий телефонний комутатор П-193М. Над столиком є приймач радіостанції Р-123М.
Двигун та трансмісія
До складу силової установки входять двигун та системи його обслуговування. Трансмісія складається з бортових передач, головної передачі, головного фрикціону та проміжного редуктора.[5]
Ходова частина
До складу ходової частини машини входять два напрямні колеса, 14 опорних катків, чотири гідроамортизатори та натяжні пристрої з двома гусеничними стрічками.[5]
Виробництво
- Серійне виробництво — Пермський машинобудівний завод (ПМЗ)[6]
- Роботи з модернізації — Єреванський НДІ математичних машин (ЄРНДІММ)[7]
Модифікації
- 1В13 — машина старшого офіцера батареї комплексу засобів автоматизованого управління вогнем (КЗАУВ) 1В12
- 1В13-1 — машина старшого офіцера батареї КЗАУВ 1В12-1
- 1В13-3 — машина старшого офіцера батареї КЗАУВ 1В12-3, 1В12-4
- 1В13М — машина старшого офіцера батареї КЗАУВ 1В12М
- 1В13М-1 — машина старшого офіцера батареї КЗАУВ 1В12М-1
- 1В13М-3 — машина старшого офіцера батареї КЗАУВ 1В12М-3
- MT-LBu-TP — фінська модифікація машини старшого офіцера батареї 1В13.
Бойове застосування
Російсько-українська війна
На початку червня 2022 року чотири отримані від Норвегії САУ M109A3GN разом з українською машиною управління вогнем артилерії 1В13 були помічені на Київщині[8].
Імовірно, комплекс автоматизованого керування вогнем радянського виробництва було інтегровано з західними артилерійськими установками, які надходять до України[9].
Оператори
Колишні оператори
Поточні оператори
- Росія
- Україна (у 2008 році, коли Міністерство оборони України очолював Юрій Єхануров, девʼятнадцять машин 1В13 та її модифікацій були включені до переліку майна Збройних Сил України, яке може бути відчужено[10]).
Бойове застосування
- Друга російсько-чеченська війна — використовувалися російськими військами[11]
- Російсько-українська війна (з 2014)[1]
- Російське вторгнення в Україну (2022)[2]
Примітки
- ↑ а б Нові факти ідентифікації російської військової техніки поблизу українського кордону доповнюють розслідування DFRLab, - InformNapalm. ФОТОрепортаж. nsor.net. Цензор.нет. 09 квітня 2018. Процитовано 23 травня 2022.
- ↑ а б Ніжинський район Чернігівщини завалено російською технікою. mil.in.ua. Мілітарний. 16 квітня 2022. Процитовано 23 травня 2022.
- ↑ А. В. Карпенко, Современные самоходные артиллерийские орудия, стр. 8. (рос.)
- ↑ а б ПБ1.370.006-01 ТО. 1В13-(1) Машина старшего офицера батареи. Техническое описание и инструкция по эксплуатации, стр. 16. (рос.)
- ↑ а б в ПБ1.370.006-01 ТО. 1В13-(1) Машина старшего офицера батареи. Техническое описание и инструкция по эксплуатации, стр. 15. (рос.)
- ↑ Комплекс 1В12, 1В12-1, 1В12-М, 1В12М-1 [Архівовано 20 грудня 2016 у Wayback Machine.] // ПАО «Мотовилихинские заводы»: официальный сайт. п (рос.)
- ↑ Машина старшего офицера батареи [Архівовано 19 лютого 2018 у Wayback Machine.] // ВПК Армении: Военно-промышленный комплекс Армении. п (рос.)
- ↑ САУ M109 "засвітилися" в Україні разом з машиною управління вогнем артилерії 1В13. Defense Express. 2 червня 2022.
- ↑ В Україні інтегрували радянські машини управління вогнем з САУ М109. Мілітарний. 4 червня 2022.
- ↑ Перелік військового майна Збройних Сил, яке може бути відчужено. kmu.gov.ua. Кабінет Міністрів України. 6 серпня 2008. Процитовано 24 травня 2022.
- ↑ Геннадий Жилин (1 липня 2006). Незаслуженно забытый «трудяга» второй чеченской. Журнал «Мир оружия» № 7 / 2006 г. (рос.). Военно-патриотический сайт «Отвага». Архів оригіналу за 19 червня 2012. Процитовано 4 червня 2012.
Література
- А.В.Карпенко. «Оружие России». Современные самоходные артиллерийские орудия. — Санкт-Петербург : «Бастион», 2009. — 64 с.
- ПБ1.370.006-01 ТО. 1В13-(1) Машина старшего офицера батареи. Техническое описание и инструкция по эксплуатации. — Военное издательство №3/15763р-П9. — 136 с.
Посилання
- Мотовилихинские заводы. КОМПЛЕКС 1В12, 1В12-1, 1В12М, 1В12М-1
- п
- о
- р
Серійні | |
---|---|
Дослідні |
- 2К6 «Луна»
- 2У218 «Тюльпан»
- 9К52 «Луна-М»
- 9К72 «Ельбрус»
- ОТР-22 «Темп-С»
- ОТР-23 «Ока»
- 9K79 «Точка»